«Українська мова в публічному управлінні: інструменти для втілення».

 26 жовтня у Вищій школі відбувся круглий стіл «Українська мова в публічному управлінні: інструменти для втілення», приурочений до прийдешнього Дня української писемності та мови. 

У рамках круглого столу відбулася презентація Центру підвищення професійних компетентностей з державної мови Вищої школи, який здійснює свою діяльність за напрямом підвищення рівня володіння державною мовою держслужбовцями та посадовими особами місцевого самоврядування.

За словами завідувачки Центру Вікторії Верзун, із 2017 року понад 30 тисяч осіб підвищили рівень володіння державною мовою. У Вищій школі розроблено 18 загальних короткострокових програм. 13 з них були реалізовані у 2023 році. Це, зокрема, практичний курс української мови, практикум української мови, мовностильові особливості професійного мовлення публічних службовців, ділова українська мова в публічному управлінні, мовна маніпуляція та інші.

Про зміст та особливості програм розповіли викладачі Центру Інна Плотницька, Оксана Соколова та Тетяна Бондаренко.

Також було презентовано два нових посібники «Складання службових листів у сфері управління» та «Організаційно-розпорядчі документи», авторками яких є викладачі Центру підвищення професійних компетентностей з державної мови Вищої школи.

Розраховані посібники на слухачів, державних службовців, ділових осіб – усіх, хто цікавиться правилами оформлення ділових паперів і бажає підвищити рівень мовної культури. Згодом посібники будуть викладені на офіційному сайті Вищої школи у вільному доступі.

Діяльність публічного службовця вимагає не тільки професійної компетентності, а й практичних навичок усного і писемного спілкування, широкої мовної практики, вміння точно виражати поняття і категорії у різних сферах управління на усіх рівнях. Вища школа публічного управління у реалізації програм професійного навчання публічних службовців відкрита до нових ідей, технологій та інновацій. І працює над тим, щоб максимально забезпечити якість та практико орієнтованість цих освітніх програм.

За матеріалами Вищої школи публічного управління. 

Український правопис - 2019

 

Українська мова – це не константа. Їй, як і будь-якій «живій» системі властиві зміни та модуляції. Так до прикладу одні лексеми з’являються, вкорінюються, а інші перестають бути її елементом.

Усі тенденції, властиві української мові на певному етапі її функціонування, фіксуються в правописі – зібранні загальновизнаних і загальнообов'язкових правил, що встановлюють способи відтворення мовлення та інші прийоми словесної передачі інформації на письмі. По суті, це настільна книга для усіх, хто бажає писати та говорити правильно, літературно грамотно.

Постановою № 437 від 22 травня 2019 року Кабінетом Міністрів України спільним рішенням Президії Національної академії наук України (протокол № 22/10 від 24 жовтня 2018 року) і Колегії Міністерства освіти і науки України (протокол № 10/4-13 від 24 жовтня 2018 року) схвалено Український правопис, котрий є чинним на часі. Із 3 червня 2019 року цей правопис почав діяти.

У порівнянні зі своїм попередником нова редакція правопису містить певні новації та зміни. Розгляньмо їх детально.

1. Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо українською буквою к:                               Дже́ксон, Бу́кінгем, Бі́смарк, Брю́кнер, Лама́рк.

Однак подвоєння кк зберігаємо у власних назвах кельтського походження, де формант Mac, Mc поєднується з основою, що починається на [k], в тих випадках, коли за традицією їх пишемо як одне слово: Макка́ртні, Макке́нзі, Макке́нна, Маккінлі, а також у загальних назвах, що утворені від власних назв такого типу: маккартизм і т. ін.

2. Російські прізвища прикметникового типу на –ой транслітеруємо із закінченням –ий: Донской – Донський; Трубецкой – Трубецький. Виняток: Лев Толстой.

3. Зміни спостерігаємо і в написанні іменників з часткою пів- у значенні «половина чогось». Згідно з новим Українським правописом невідмінюваний числівник пів з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів áркуша, пів відрá, пів годúни, пів лі́тра, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми; пів Єврóпи, пів Кúєва, пів Украї́ни. Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півлі́тра.

4. За аналогією до «об’єкт», «суб’єкт» тепер пишемо і проєкт та похідні проєктор, проєкція.

5. Священник як і похідні слова (наприклад: священний) пишемо з подвоєним –нн-. Запам’ятаймо священник як і письменник

6. Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я: конве́єр, пле́єр, фла́єр,круї́з, моза́їка, лоя́льний, парано́я, плея́да, роя́ль, саквоя́ж, секво́я, фая́нс, феєрве́рк, ін’є́кція, траєкторія, фоє́, є́ті, Гаї́ті, Го́я тощо.

7. Разом пишемо:

1) складноскорочені слова (мішані та складові абревіатури) й похідні від них: адмінресýрс, адмінрефóрма, академвідпýстка, держмúто, , елітжитло, інвалю́та, інофі́рма, інформцéнтр, Київзеленбýд, комба́т, нардéп, ощадкни́жка, епідемситуáція, профспі́лка, Святвéчір тощо.

2) слова з першими регулярно вживаними іншомовними компонентами на голосний та приголосний: абро-, авіа-, авто- (у значенні‘само’, ‘автоматичний’), агро-, аеро-, аква-, алко-, арт-, астро-, аудіо-, біо-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, геліо-, гео-, гідро-, дендро-, екзо-, еко-, економ-, етно-,євро-, зоо-, ізо-, кібер-, мета-, метео-, моно-, мото-, нарко-, нео-, онко-, палео-, пан-, пара-, поп-, прес-, псевдо-, соціо-, теле-, фіто-, фолк- (фольк-), фоно- та ін.: аброморфéма, авіарéйс, автовідповідáч, агробíзнес, аеромéтод, акватéхніка, алкотéст, артрúнок, астрокорéкція, аудіоальбóм, біоцúкл, бодибíлдинг, бодіáрт, вебсторíнка, геліоцéнтр, геополíтика, гідропáрк, дендропáрк, екопродýкти, економклáс, етногýрт, єврозо́на, євроремóнт, зоосáд, кібермашúна, метамóва, метеостáнція, моновистáва, мотокрóс, наркобíзнес, неомодерні́ст, онколікáрня тощо.

3) слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий і таке інше) вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-: архіскладнúй, архішахрáй, архидия́кон, бліцновúни, бліцопи́тування, гіперзвýк, гіпермáркет, екстраклáс, макромолéкула, макроеконóміка, максіóдяг, мідіóдяг, мікроорганíзми, мікрохвúлі, мікрочастúнка, мініблóк, мінідúск, мінікомп’ю́тер, мультимільйонéр, нанокомп’ю́тер тощо.

Принагідно зазначимо, що У компонентах максі-, міді-, анти- кінцевий і в позиції перед приголосним наступного слова не переходить в и: максімо́да, максісу́ кня, мідімо́да, мідіспідни́ця, антиелектро́н.

І ще один важливий нюанс: компонент топ- із числівниками не поєднуваний. Тому ніяких «топ 5 найкращих книг» чи «топ 10 комедій для усієї родини»!

Варто сказати, що всі ці зміни є обов’язковими і відмінними від аналогічних правил у попередньому правописі української мови. Окрім обов’язкових змін виокремлюють і варіативні, тобто ті, у яких є 2 варіанти написання – нове і старе, традиційне. Тож, запам’ятаймо і їх:

1. Ще зі шкільної лави усі ми пам’ятали правило про те, що в українській мові не існує слів, котрі починаються на літеру «и». «А от і ні», - стверджують розробники правопису-2019. Тепер пишемо не тільки ірій, ірод (‘дуже жорстока людина’), а й ирій, ирод – із И на початку слова. Також пишемо ич, икати, икання. Крім того, И на початку може бути в іншомовних власних назвах (наприклад: Ким Чен Ин, ийбен, ир).

2. Український правопис 2019 року пропонує послуговуватися фемінітивами на ряду з маскулативами.

Фемінітиви – це група морфологічних одиниць, маркованих граматичним жіночим родом, альтернативних або парних аналогічним одиницям чоловічого роду.Правопис пропонує кілька суфіксів, за рахунок яких творяться фемінітиви. Серед них –к- (докторка, професорка), - ин- (філологиня, продавчиня), -ес- (патронеса, стюардеса). У деяких випадках правопис пропонує кілька варіантів фемінітивів однієї і тієї ж посади/професії. До прикладу правильно сказати і фотографка, і фотографиня, і фотографеса.

3. Ми звикли до того, що в словах, котрі походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав: автенти́чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, Авро́ра. Однак у запозиченнях із давньогрецької, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна.

4. Слова, запозичені з давньогрецької, фігурують ще в одній варіативній зміні. Буквосполучення th у таких словах передаємо звичайно буквою т: антоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таї́сія, Теодо́р. Проте у словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія та ін.

5. Правопис-2019 пропонує варіативні закінчення в іменників жіночого роду на –сть. Окрім звичного нам закінчення –і в родовому відмінку (незалежності, радості, честі) тепер можемо застосовувати –и (незалежности, радости, чести). В окресленому правилі зустрічаємо і 6 слів-винятків, котрі варто запам’ятати: кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білорусь.

6. І остання варіативна зміна:  У прізвищах та іменах іншомовного походження допускається передавання звука [g] двома способами: звичним нам шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гулліве́р) і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́р і т. ін.).

Як бачимо новацій не так вже і багато. До того ж, що важливо відмітити, усі вони або ж передають варіативність адаптації в українській слів запозичень або ж відновлюють правила, притаманні живій українській. Тому не цураймося свого рідного, а прославляймо та популяризуймо цю прекрасну солов’їну мову!

Знання = сила!

 

 

Хочете бути справжніми ораторами?
Щоби вас слухали із завмиранням подиху та не могли відвести очей? Щоб усі ставили вас у приклад; цитували друзям, колегам, рідним?

Якщо так, то ви маєте знати ключові особливості публічного виступу.

Перш за все він має бути змістовним. Продумайте до дрібниць усі складові елементи: вступ, основну частину і кінцівку. Перед підготовкою тексту виступу сформулюйте для себе його мету, а вже опісля написання тексту виступу об’єктивно проаналізуйте чи втілилася ця мета в реченнях, закарбованих на папері чи у вашому ґаджеті.

Враховуйте вікові, гендерні, релігійні особливості аудиторії, з якою будете комунікувати, оскільки виклад матеріалу повинен бути доступним для реципієнтів. Недаремно римський оратор, педагог та письменник Квінтиліан більше двох тисячоліть тому стверджував: «Говори так, щоб тебе не можна було не зрозуміти».

Не забувайте і про істинність, бо що може бути гірше брехні?

Поступовість та логічність у виконанні будь-яких дій – запорука успіху. Не є винятком і ваш публічний виступ.

Уявляйте себе на місця слухача/глядача. Яким би ви хотіли бачити оратора? Яким чином запам’ятали б інформацію з його уст найкращим чином? Перед власним публічним виступом дайте собі відповіді на окреслені питання. Вони неодмінно допоможуть як у підготовці публічного виступу, так і в його представленні.

Пам’ятайте, що одна з найкращих характеристик виступу – його стислість. Оратор повинен вичерпати тему, а не терпіння слухачів!

Встановіть контакт з аудиторією. Привітайтеся, не бійтеся ставити запитання, мотивуйте до дій, апелюйте до їхнього життєвого досвіду. Не бійтеся дивитися людям в очі. Це дзеркало душі і лакмусовий папірець для оратора. В очах читається емоція: страх, незацікавленість, подивування, радість, захоплення тощо. Для оратора ці емоції як дорожні знаки для водія – вони скеровують його подальшу траєкторію публічного виступу.

Пропрацьовуйте власну дикцію. Говоріть чітко, зрозуміло, демонструючи усе розмаїття власного мовного арсеналу.  Немає нічого гіршого, аніж не розуміти мовлення спікера.

Пам’ятайте скоромовки, яких вчили ще у школі? Чом би прямо зараз не повторити якусь з них?! Хоча б зо 5 разів!

Безперечно людині можуть бути притаманні індивідуальні особливості, пов’язані з неправильною вимовою конкретних звуків, однак це можливо виправити. Навіть у дорослому віці!

Таким чином розуміємо, що, як і будь-яка праця, продукт роботи оратора – публічний виступ – є важким, клопітким, іноді навіть виснажливим, проте хто шукає – той завжди знаходить!

 

В цілому чи вцілому?

 Запам'ятаймо: «в цілому» – єдиний правильний варіант написання словосполучення! Лише так, незалежно від контекстів.
Згідно з нормами милозвучності правильним також буде і "у цілому", а саме: на початку речення, після розділового знаку в середині речення, а також, якщо попереднє слово закінчується на приголосний.

Розвивайте власне мовлення разом з нами!