25 жовтня 2017 року до Полтави вже вшосте завітав відомий український письменник Макс Кідрук. За плечима в нього не одна презентована книга, не одна подорож до екзотичних країн і далеко не одна шалено-креативно-непередбачувано-захоплива ідея!
Перші презентації у Полтаві радше нагадували виступ лектора перед аудиторією напівсонних студентів. І не дивно, адже стартова полтавська зустріч з Кідруком відбулася у стінах ПНПУ імені В. Г. Короленка. Саме тоді я, ще студентка факультету філології та журналістики, познайомилася з цим письменником. Хоча на той момент він сприймався скоріше як цікавий співрозмовник, оратор і аж ніяк не представник УкрСучЛіту.
Чи то цікавість, чи то конформізм через загальний ажіотаж від купілі презентованого на той момент "Боту", та я вирішила познайомитися з творчістю цього письменника.
І понеслося!.. "Жорстоке небо", "Твердиня", "Бот.Ґуаякільський парадокс", "Зазирни у мої сни" - це лише придбані на презентаціях книги.
А у проміжках шалені пошуки львівськими книгарнями дилогії про друзів Макса і Тьомика ("Навіжені в Мексиці", "Навіжені в Перу"), непередбачувана знахідка на книжковій ярмарці у фойє власного університету політичного дослідження стосунків України та Росії "Небратні", блукання просторами інтернет-магазинів за "Мексиканськими хроніками", "Подорожжю на пуп Землі", "Любов'ю і піраньями", і вуаля! - колекція Кідруківського літературного доробку повністю зібрана.
Хоча ні, ще ж твори у співавторстві з не менш талановитими майстрами пера з України - "ДНК", "Ода до радості", "Письменники про футбол". Остання з перерахованих збірок - це чи не найкумедніший випадок з вивчення мною творів Кідрука. Пам'ятаєте про цікавого співрозмовника Макса на презентації "Бота" в одній з аудиторій ПНПУ? Так от, на той момент я вже прочитаю "Письменники про футбол", більше того виокремлю з нього лише два гідні, на мій суб'єктивний погляд, оповідання . Мабуть, ви здогадуєтеся, що одним з них буде саме Кідруківський витвір, але це розуміння прийде потім, значно пізніше, уже після прочитання не одного роману цього автора (не бажаючи образити авторів цієї збірки, не писатиму прізвище іншого письменника, бо, повторюся знову - це лише моя думка).
І ось знову Макс Кідрук радує поціновувачів своєї творчості у стінах Краєзнавчого музею духовної столиці України. Уже звичний ажіотаж, звичний початок презентації, коли твій мозок забуває про все та поринає в нову реальність, сповнену науковості, фантастики та містики.
Хтось його критикує, хтось ним захоплюється, та жоден не залишається осторонь. Моторошно, шалено, невимушено, легко, інколи весело, а інколи настільки
лячно, що боїшся перегорнути сторінку далі - це все стиль Кідрука.
А ще коронний останній слайд презентації Макса, коли він говорить про вже наступну свою історію. І ти розумієш, що ще не прочитав сьогодні представлену книгу, але вже з нетерпінням очікуєш наступного року, аби придбати вже нову.
У цьому його унікальність. У цьому і є Кідрук :)
Немає коментарів:
Дописати коментар